Історія Христинівського краю, самого міста і села Христинівки нерозривно повязана з релігійним життям нашого регіону. Прослідкувати релігійні події і розвиток подій повязаних із церквою, нажаль у писемній задокументованій формі можливе тільки на кінець ХVIII столітя.У 1787 році в с. Христинівка була побудована Різдво-Богородицька церква. Вона проіснувала до двадцятих років XX століття.
Відомі священики які правили у ній:
1. Свящ. Давид Новицький (1787-1812).
2. Свящ. Кирил Савицький (1813-1821).
Він був симпатиком уніатства за що його підтримував граф Леопольд Красицький.
3. Свящ. Тимофій Козицький (1813-1827).
Можливо була боротьба за церкву між уніатами та православними.
4. Свящ. Іоанн Козицький (1827-…..).
5. Свящ. Андрій Чекавський (1862-1871).
Він відкрив при церкві школу за що Синодом Руської Православної Церкви був нагороджений і переведений на більшу парафію.
6. Свящ. Єфимій Крижановський (1871-1890).
Він ще плодовитіше трудився за що визначенням Св-Синоду №520 від 28 березня 1886 року нагороджений комілавкою.
7. Свящ. Ісидор Миронович(1890-1912).
8. Свящ. Дорофій Червінський (1912-1917…..)
У 1913 році у прихідській школі навчалось 152 учні. Вона мала власне приміщення на утримання кошти виділяв Синод РПЦ 780 руб. Цікавий факт 100 руб. жертвував Петро Терещенко.
У 1913 році 446 дворах мешкало 3653 людини з них 142-іудея 25-католики усі інші православні.
М.Христинівка бере свій початок із розбудови ж-д станції .У 1909 році була освячена Св-Миколаївська церква її влаштували у деревяному будинку воєнного відомства, землі вона не мала, тому утримувалась з пожертв. Перший Свящ. Іоанн Буйницький відкрив при ній двохкласну школу, яку фінансувало залізничне відомство. Цей Свящ. був освідчений, закінчив Київську Духовну Семінарію,мав також нагороди від Синоду РПЦ.
Відомості про «посьолок» Христинівка: 255дворів у яких мешкало 2459 людей 340-іудея 202-інославних, інші православні.
Усі ці дані взяті із архіву Київської Митрополії РПЦ за 1913 рік, нажаль наближувались «буремні роки» в які Христинівка увійшла із:
1. Різдво-Богородицька церква.с.Христинівка.
2. Св-Миколаївська церква. Станційна.
3. Св-Троїцька церква.( почтовий р-н).
4. Каплиця на старому кладовищі.
Потрібно зазначити, що інших релігійних споруд, окрім православних церквів РПЦ, чи то общин інших конфесій на території нашого міста небуло.
Також нема фотографічних зображень усіх цих храмів. За Св-Троїцьку церкву та Каплицю на кладовищі мало і документальних відомостей.
Є запис Преосвященнійшого Димитрія у 1913 році вікарія Київської Митрополії, що у с.Христиніка: «Ветхая церков…а паства багатая.»
Відомості про релігійне життя, зрозуміло 1913 роком не закінчуються. Маємо багато свідчень, які усно росповідали про різні історичні події на території м. Христинівки. Також цікавий факт, по благословінню Митрополита Черкаського Софронія (Дмитрука), збералися матеріали про голодомор, надзвичайно страшні факти, десятки сивочолих дідусів і бабусь зі слізьми росповідаючи про той час, також зі слісльозами просили не називати їх фамілій і імен, на стільки той страшний не людський режим залякав людей.
Але ми маємо їхні розповіді, перш за все про те, що під час першої світової війни у 1914 р. на станції Христинівка стояв поїзд самої дружини Царя Миколи другого, яка разом зі своїми дочками у Свято- Миколаївському храмі який відносився, як було зазначено до військового відомства, допомаголи лікувати солдатів із фронту. Сюдиж до них приїжджав відомий священник Іоанн Кроштадський (Сєргєєв). Який нині канонізований як святий .
Є розповідь про те, що диякон який правив у каплиці на старому кладовищі по наказу Дзержинського Ф.Е. був розірваний кіньми у 1921р. Що відбувалося із іншими релігійними особами ми не знаємо, як і що було зроблено із самими будівлями храмів. Судячи із цієї розповіді вони були напевно розграбовані і закриті.
Із архівів Черкаського НКВД ми знаходимо ось такий запис: « По даным Христиновского НКВД, поп Мельник К.Г.,высланый в порядке паспортизации как ненадежный елемент из квартирах церковных бо-гослужених, вел антисоветскую агитацию на подрыв колхозов, восхвалял расстреляных врагов Тухачевского, Якира ,карточки которых прип-рятывал у себя, говорил, что советская власть убивает честных руководителей, призывал в церковные праздники не работать на полях, агитировал за постройку новой церкви» (Із звинувачувального висновку 26.08.37 року). Автор особисто працював над його справою і засвідчує, що Кирил Мельник був освідченим священником, який закінчив Київську Духовну Семінарію, родом із Білорусії, а виконував свої прямі священницькі обовязки на Христинівщині. Винним він себе не визнав наголошував, що він як священник виконував перед людьми свій обовязок, 26 серпня 1937 року він і був розтріляний. Це один із напевно багатьох сотень судьб священників того періоду. У 1996 році був канонізований як священномученик, знову ж з подання автора .
Відомостів ще про будь-які релігійні події до 1941року, ми не знаходимо ні у архівах Христинівського району ні в інших джерелах. Із розповідів людей, які пережили Велику Вітчизняну війну ми встановили, що після зайняття німцями міста Христинівки, зрозуміло що для привернення на свій бік населення, була відкрита Свято – Троїцька церква. Яка функціонувала до 1960 року, так звані Хрущовські гоніння церкви її закрили. Про неї свідчать багато ще живих жителів нашого міста, у сімдесяті роки вона була розібрана, на її місті побудоване приміщення районної кооперації.
У 1988 році РПЦ із дозволу тогочасного керівництва СРСР святкує 1000– ліття Хрещення Русі. Це стало початком розвитку нового періоду релігійного життя у цілому на нашій Батьківщині і в нашому місті. В 1991році рішенням від 18 листопада Ради УРСР була зареєстрована громада Руської Православної Церкви м. Христинівки, це відбулось старанням громадянина міста Шпака П.Г. Громаді було передано у 1992році приміщення бувшого Ж.Д. вокзалу по вулиці Гагаріна 1.1, де і колись до 1917 року знаходилася Свято–Миколаївська церква, такуж назву получила і громада. Першим священником був призначений Плиска В.В. Ним було виготовлено документацію на будівництво Свято-Миколаївського храму. У 1999 році був призначений на посаду настоятеля храму і благочинного Христинівського району автор статті Василь Миханчук.
У 2000 році почалося будівництво Свято-Миколаївського храму, яке було завершене у 2008 році зусилями Благочинного Христинівського району Проієрея Василя (Миханчука). Храм є двох-пристольний типовий – це одна з основних архітектурних прикрас міста біля храму також побудована недільна школа.
У 1992 році РПЦ було надано церкві в Україні новий самокерований статус, тому церква получила назву Українська Православна Церква, скорочено УПЦ.
Із розвитком православія получили і розвиток інші псевдохристиянські деномінацій. Це так звані «суботники» та «ієговісти». Вони є зарегістровані як громади у нашому місті .
Також у 1992 році з відходом від УПЦ Митрополита Філарета (Денесенко), ним була сформована так звана УПЦ КП (Київський Патріархат). На сьогоднішній день діє одна община у місті (ц. Святої–Трійці).
В цілому релігійне життя у нашому районі виглядає так:
1. УПЦ МП- 12 парафій .
2. УПЦ КП – 5 парафій .
3. Чотири громади Християнських деномінацій .
На сьогоднішній день чітко, як у 1913 році було проведено грань між людьми різних віросповідань неможливо , але із жителів нашого міста і району можна зробити такий приблизний авторський аналіз :
1. УПЦ МП – 65%
2. УПЦ КП- 20%
3. Невіруючі -10%
4. Інославні - 5%
Це приблизне припущення і можливо соціальний запит показав би інші відсотки. Впевнено можна сказати тільки одне, що розвиток релігійного життя продовжуєтьс, і недай Бог щоб знов вернулись «буремні роки». Це вислів також жителя нашого міста, знаменитого Корнійчука. Сьогодні у місті є повага його громадян до своїх храмів, тому хай буде Благословена Господом наша рідна земля.
м.Христинівка. 13.08. 2012р.
Місце до побудови храму (Христинівка).
Настоятель з будівельниками до і після побудови першого ярусу храму.
Освячення храму єпископом Антонієм.