4 липня 2008 року Співробітниця уманського музею Неля Нагорна помітила, що до забутого всіма іржавим експонату прилипла газета. Розгорнувши її, вона просто обімліла. Фарби німба навколо святого були як свіжі!
Вже через кілька днів лик Христа повністю оновився, зображення стало яскравим, наче ікону заново намалювали. Люди, які знаходилися біля ікони, стверджують, що від неї навіть виходило тепло. Багато невіруючих до цього працівники музею переглянули своє ставлення до релігії... Вперше в історії чудо оновлення сталося не з дерев'яним лицем, а з виконаним на металі.
За час спостережень за іконою наукові співробітники музею помітили, що спочатку яскраво проявилося обличчя, німб навколо голови Ісуса Христа, груди, багряниця (плащ) та бамбуковий посох.
Пізніше з’явилися інші частини зображення, зокрема білки очей, елементи церковних літер і навіть листя на бамбуковій палиці.
Ікону “Жених Церкви” або “Спас у темниці” із канонічної серії “Муки Христові” написану невідомим художником на залізі (приблизно початок ХІХ століття), і яка являлась списком (копією) більш давньої ікони було передано в краєзнавчий музей секретарем Уманського райвиконкому 11 лютого 1972 року по акту №2336 при закритті православної церкви с. Бабанка Уманського району.
На момент передачі ікона була в незадовільному стані: залізна дошка поржавіла з обох боків, фарба в багатьох місцях надулась маленькими пухирцями й настільки потемніла, що важко було роздивитись сюжет, а тим більше деталі малюнка.
Згідно Указу Президента України від 04.03.1992 року №125 “Про порядок передачі культового майна, що зберігається у фондах музеїв” ікона “Жених Церкви” з огляду та її стан та вигляд не була включена в списки для передачі до жодної з відновлюваних тоді церков Уманщини.
Після огляду ікони, священики Української Православної Церкви були єдині у своїх висновках: ікона оновлюється (мироточить). Церковнослужителі пояснили, що факти оновлення ікон в оселях віруючих православних християн та у православних храмах є непоодинокими, але випадок оновлення ікони у місці, де не проводяться молитви, є унікальними.
Мистецтвознавці музею працюють над відтворенням історії ікони, спостерігають за процесом відновлення, який дуже повільно продовжується.
|